ПЕРІОДИЗАЦІЯ РІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ СПОРТИВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

"Можна сказати, мають місце дві програми - "обов'язкова" (безпека життєдіяльності, психологічний захист) і "довільна" (перемога, шлях до перемоги). Міняти програми місцями ні в якому разі не можна" Р.М. Загайнов

Ефективність процесу багаторічного вдосконалення в цілому і на його різних етапах багато в чому залежить від побудови річної підготовки. Протягом перших двох етапів багаторічної підготовки тренувальний процес носить комплексний характер з паралельним удосконаленням різних сторін підготовленості юних футболістів при переважному техніко-тактичному вдосконаленні.

На цих етапах важливо кожне чергове заняття проводити на тлі повного відновлення після попереднього. Здійснюється це шляхом підтримки стандартного щотижневого обсягу роботи і відносно постійного співвідношення тренувальних засобів різного переважного впливу, що не допускають недовідновлення до часу проведення чергового заняття. Для цього принципово важливим є широке використання ігрового і змагального методів, які не повинні заважати досягненню головної мети - різнобічному технічному вдосконаленню та координаційній підготовці.

Що стосується навантажень тренувальних занять, то вони повинні виключати розвиток важкої втоми. Рухові завдання, що вимагають прояву швидкісних здібностей або витривалості, займають в тренувальному процесі незначний обсяг і застосовуються епізодично на тлі повного відновлення. Рішення задач різнобічної фізичної підготовки на етапах багаторічної підготовки в значній мірі є супутнім ефектом технічної та координаційної підготовки.

Необхідність істотного коливання обсягу роботи і величини навантаження в мікроциклах, засвоєння програм окремих мікроциклів в умовах недовідновлення після попередніх навантажень виникає на наступних етапах багаторічної підготовки, коли ставиться завдання стимуляції адаптаційних реакцій систем енергозабезпечення, розвитку спеціальної витривалості, цілеспрямованої підготовки до відповідальних змагань.

Таким чином, до 12 років відсутня періодизація річної підготовки, яка орієнтована на досягнення спортивних результатів.

Спрямованість підготовки, співвідношення тренувальних засобів різної спрямованості протягом року змінюються відповідно до закономірностей становлення майстерності в процесі багаторічної підготовки, а не в зв'язку з необхідністю підготовки до конкретних змагань.

Якщо на початковому етапі підготовки діти беруть участь в нетривалих турнірах або фестивалях, які носять, скоріше, розважальний характер, то в першій половині етапу попередньої базової підготовки можливий виступ в декількох представницьких турнірах, до яких можуть плануватися 10-15-денні тренувальні структури (зазвичай два мікроцикла) спеціальної спрямованості, що надають річній підготовці елементи періодизації.

У другій половині етапу попередньої базової підготовки, в зв'язку з початком регулярної змагальної діяльності з 12 років, слід всіляко заохочувати прагнення юних футболістів до змагань при виконанні тренувальних програм і за участю в різних змаганнях. Небезпека виникає тоді, коли змагальний результат стає основним критерієм ефективності тренувального процесу і робиться акцент на періодизацію річної підготовки, яка орієнтована на успіх в конкретних змаганнях, що неминуче призводить до вузької спеціалізації, реалізації тренувальних програм, які характерні для дорослих спортсменів.

Практика світового спорту підтверджує, що переважна більшість юних спортсменів, які орієнтовані на досягнення найвищих результатів у змаганнях для дітей, підлітків та юнаків і для яких будують відповідним чином процес підготовки протягом року, в подальшому втрачають реальні перспективи на досягнення успіху в змаганнях дорослих спортсменів. Тому принципово важливим моментом побудови підготовки на цьому етапі є відсутність річної періодизації, яка націлена на досягнення високих результатів в змаганнях вікової групи. Всі змагання повинні природно вписуватися в тренувальний процес.

Нерідко практика свідчить про наявність в періодизації річної підготовки двох макроциклів з періодами базової підготовки, змагального та перехідного. Така періодизація є хибною, оскільки веде підготовку юних футболістів у неприпустиме русло форсування.

Необхідно відзначити, що вікові особливості дітей на другому етапі багаторічної підготовки дозволяють їм виконувати досить великі обсяги роботи аеробної спрямованості та розвивати витривалість. Однак акцентувати увагу на цій роботі на шкоду різнобічної технічної та координаційної підготовки недоцільно.

Тренувальний процес на етапі спеціалізованої базової підготовки здійснюється в умовах, коли вже досить чітко визначена схильність футболістів до спортивних досягнень. Підготовка у певній мірі передбачає спеціалізований характер і вже пов'язана з основною змагальною діяльністю. Це тягне за собою і відповідну періодизацію річної підготовки з особливостями двоциклового планування в зв'язку з участю в змаганнях за системою «весна - осінь» або «осінь - весна», де чітко виражені два макроцикла (особливо перший «зимово-весняний») з тривалим підготовчим періодом (за рахунок його загальнопідготовчого етапу) базової і спеціальної підготовки.

Таким чином, загальна структура річної підготовки на цьому етапі багаторічного вдосконалення вже відповідає тій, яка буде використовуватися у подальшому на етапі підготовки до вищих досягнень, з тією лише різницею, що у кожному черговому макроциклі тривалість загальнопідготовчого етапу підготовчого періоду матиме тенденцію до скорочення.

На етапі підготовки до вищих досягнень футболісти повинні найбільш повно реалізувати свій індивідуальний потенціал, вийти на максимально можливий для вікової зони рівень підготовленості і спортивних досягнень. Що ж стосується профілактики форсованої підготовки, то забезпечується оптимальний сумарний обсяг роботи, який не повинен перевищувати 75-85% максимальних показників, характерних для підготовки на наступному етапі, і обмеженням участі у значній кількості різних змагань.